Вираз «велика шишка» давно вже втратив своє пряме значення. Наразі так називають великого начальника. Втім, походить цей вираз від ... волзьких бурлаків. Великою шишкою тоді називали корінного, найдосвідченішого бурлаку, який йшов у лямці першим, тобто робив найтяжче. Шишка найдужче тягнув лямку, водночас керуючи усім процесом: обирав шлях, домовлявся із замовником про оплату, заспівував бурлацької пісні (обов’язковий супровід до цієї важкої роботи), тощо. Посада поважна і відповідальна, самому шишці не впоратися. Тож йому допомагали зами – «підшишечники». Невідомо, чи так звали свого командира бурлаки на дніпровських порогах, та напевне, організація праці була така сама.

Чітка аналогія роботи бурлаків із працею сучасних офісних службовців навіть спонукала російські тренінгові компанії запропонувати спеціальний вид корпоративного тім-білдингу – історичну реконструкцію артілі бурлаків. Співробітники фірми у полотняних сорочках на свіжому повітрі тягнуть по Волзі справжню баржу. Учасники тренінгу починають із зустрічі з купцем і підписання з ним договору. Потім вони формують артіль, обирають «шишку» і «підшишечників» (звісно ж відповідно до посад у фірмі), самі завантажують справжню розшиву* мішками і мотузкою тягнуть її по ріці. Усе закінчується розрахунком із купцем і фуршетом.